Формування синдрому алкогольної залежності:  основні стадії та перебіг

Наведена стаття підготована лікаріми медичного центру «Авіценна» з метою підвищення обізнанності в прикметах алкогольної залежності. Ця інформація допоможе близьким та самій залежній від алкоголю людині побачити і усвідомити наявність проблеми. Це перший крок в лікування алкогольної залежності. 

Поступово алкоголь перетворюється в сенсоутворючий мотив поведінки, який веде до реконструкції духовних і моральних цінностей. Подальший розвиток симптоматики проявляється в появі анорексії в стані сп’яніння та порушенні сну. Засипання в стані інтоксикації відбувається без особливих проблем, але раннє пробудження стає звичайним для хворого. Сон глибокий, при пробудженні немає почуття відпочинку. Ранком відчувається нав’язлива спрага, будь-яка фізична напруга супроводжується рясною пітливістю, формується стійкий астенічний симптомокомплекс (слабкість, розбитість, неможливість зосередитись, виконувати звичайні фізичні навантаження, підвищена стомлюваність, неуважність, відсутність інтересу до навколишнього).

Перша стадія алкогольної залежності

Симптоматика першої стадії алкогольної залежності може бути охарактеризована у такий спосіб: 

• синдром зміненої реактивності: 
  1. зникнення захисних механізмів (відраза до вигляду і запаху алкоголю наступного дня після значної інтоксикації, блювання при вживанні тільки великих доз); 
  2. зміна форми споживання алкоголю (регулярна і систематична); 
  3. зростання толерантності в 4–5 разів у порівнянні з початковою толерантністю; 
  4. зміна форми сп’яніння (палімпсести і загострення характерологічних особливостей у стані сп’яніння); 
• синдром психічної залежності: 
  1. обсесивний потяг до сп’яніння (зміна мотивів алкоголізації, переорієнтація цінностей, зміна інтерперсональних відносин); 
  2. потреба в психічному комфорті, пов’язаному з інтоксикацією (сп’яніння стає самодостатньою цінністю, єдиним комфортним станом, коли хворі відчувають позитивні емоції). Крім того, внаслідок постійної масивної інтоксикації в першій стадії алкогольної залежності з’являються астенічний синдром, вегетативні дисфункції, ознаки соматоневрологічної дезрегуляції. Тривалість формування першої стадії становить від 1 до 3–4 років. 

Друга (середня) стадія алкогольної залежності

Розвиток у клініці алкогольної залежності симптомів компульсивного, нездоланного потягу до алкоголю і синдрому відміни свідчать про якісну зміну клінічної картини захворювання та становленя другої стадії залежності. Вона представлена наступними клінічним симптомокомплексом: 

• синдром зміненої реактивності 
  1. блювотний рефлекс при масивній інтоксикації відсутній; 
  2. толерантність стабілізується на високих дозах і досягає 0,5–1 л міцних спиртних напоїв на добу, прийом алкоголю поєднується із прийомом пива, енергетиків та ін., 
  3. міняються форми споживання (на тлі систематичного пияцтва з’являються запої, які ще інколи перериваються зовнішніми, ситуаційними обставинами); 
  4. міняються форми сп’яніння (амнезії сп’яніння стають регулярними, переважають патологічні алкогольні девіації у поведінці, алкоголь починає діяти як стимулятор, його седативна дія проявляється тільки при високих дозах). 
• синдром психічної залежності: 
  1. нав’язливий потяг до сп’яніння у поведінці і свідомості; 
  2. бажана потреба в психічному комфорті при інтоксикації; тільки стан інтоксикації приносить пацієнтові бажане почуття комфорту. 
• синдром фізичної залежності: 
  1. компульсивний, нестримний потяг до сп’яніння, що відібражає фізичну потребу, втрата кількісного контролю, нездатність регулювати випиту дозу; 
  2. потреба у фізичному комфорті при інтоксикації; 
  3. синдром відміни преформується в стан гострих соматоневрологічних і психічних дисфункцій, особливо вегетативних, який розвивається на ранок після сп’яніння на спаді інтоксикації. У цій стадії синдром відміни характеризується появою «симпатоадреналових» афектів страху, тривоги, раптових панічних атак та ін. Регулярний прийом алкоголю стає необхідною умовою для підтримання зміненого гомеостазу і стабільності внутрішнього середовища. Багаторічне постійне пияцтво приводить до істотної перебудови біохімічних процесів, деформації ферментних систем, обмінних функцій. Алкоголь стає начальною потребою для організму, його відсутність викликає стан фрустрації, приводить до стабільних психофізичних розладів. 

Синдром відміни при алкогольній залежності виникає через 6–10 годин внаслідок зниження концентрації алкоголю і проявляється психічними, соматовегетативними і неврологічними розладами, тривалість яких складає від 1–2 діб до 2 тижнів. Хворі скаржаться на головний біль, серцебиття, диспептичні розлади, втрату апетиту, зміни по черзі ознобу і гіпергідрозу, підвищений артеріальний тиск, який досягає 160/100 мм рт. ст. і вище. Характерним є м’язовий тремор, особливо великоамплітудний тремор пальців рук, астенія, дратівливість, безпричинна тривога, які поєднуються з безсонням або неспокійним сном, кошмарними сновидіннями, раннім пробудженням. Особливість синдрому відміни полягає в тому, що всі порушення пом’якшуються або зникають після прийому спиртних напоїв. 

Згідно із сучасною класифікацією МКХ-10 стан (синдром) відміни алкоголю (алкогольний абстинентний синдром, похмільний синдром) є частиною синдрому алкогольної залежності і шифрується самостійно в тому випадку, коли стан відміни є безпосередньою причиною звернення до лікаря-нарколога при наявності виражених ознак соматичних, неврологічних і психопатологічних розладів постінтоксикаційного походження. 

Постановка діагнозу «стан відміни алкоголю» базується на чітких даних клініки та об’єктивної інформації про недавнє різке припинення прийому або зниження доз алкоголю, яка відбулося після систематичного чи періодичного зловживання протягом тривалого часу і у високих дозах. Слід зазначити, що виявлені при обстеженні хворого клінічні симптоми і ознаки не можуть бути обумовлені розладом, які не мають відносин до вживання алкоголю і не можуть бути пояснені іншим психічними або поведінковими станами. 

Сучасна класифікація передбачає, що для постановки діагнозу «стан відміни алкоголю» за Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) необхідно виявити будь-які три симптоми з числа наступних: 

• тремор язика, 
• вік або витягнутих пальців рук; 
• пітливість; 
• нудота або блювання; 
• тахікардія або гіпертензія; 
• психомоторна ажитація; головний біль; 
• безсоння; почуття нездужання або слабкості; 
• транзиторні зорові, слухові галюцинації або ілюзії; 
• пароксизмальні стани. 

До останнього часу у вітчизняних і закордонних наукових дослідженнях в галузі наркології, навчальній літературі широко використовувалась, і стала традиційною і загальновизнаною термінологія, яка стосується назв і визначень багатьох ключових симптомів та синдромів наркологічних захворювань. У зв’язку з переходом вітчизняної наркології на нову міжнародну класифікацію хвороб та причин смерті МКХ-10 ця термінологія в навчальній і науковій літературі проходить період трансформації, коли в дослідженнях має місце однакове часте згадування тих самих хворобливих станів у різній транскрипції, що є по суті синонімами. У цьому зв’язку, на наш погляд, відмова від класичної термінології (абстинентний синдром, похмільний синдром, алкоголізм, алкогольний делірій, запійні форми алкоголізму та ін.) є передчасною. На нашу думку, це в повній мірі стосується провідного синдрому будь-якого наркологічного захворювання, зокрема абстиненції У сучасному уявленні алкогольний абстинентний (похмільний) синдром (ААС) є абсолютним проявом стану відміни алкоголю (F 10.2 за МКХ-10), а термін хронічний алкоголізм все частіше згадується як синдром алкогольної залежності, запійні стани (дипсоманія), як епізодичне вживання алкоголю. Тому в подальшому тексті використовуватиметься загальновідома і поширена класична термінологія, максимально близька до авторського викладу. 

Центральне місце в клінічній картині синдрому алкогольної залежності від алкоголю займає стан відміни (позбавлення) алкоголю, який є діагностично достовірною ознакою цього захворювання. 

Згідно з сучасними уявленнями стан відміни алкоголю становить «симптомокомплекс соматичних, неврологічних і психопатологічних розладів, які проявляються (у різних комбінаціях) після повного або часткового припинення прийому алкоголю на тлі певного періоду його постійного вживання, причому прийом спиртних напоїв (опохмелення) на якийсь час усуває або пом’якшує зазначені розлади». У численних дослідженнях стан позбавлення алкоголю розглядають як компенсаторну реакцію організму у відповідь на тривалу алкогольну інтоксикацію. Ознаки синдрому відміни формуються в період від 6 до 48 годин після останнього вживання спиртного і тривають від 2–3 днів до 2–3 тижнів. Незважаючи на короткотерміновість він супроводжується вираженими патологічними змінами важливих органів і систем: змінами симпатичного відділу нервової системи з надлишковою продукцією гормонів надниркових залоз, що приводять до порушень функції мозкових структур, які мають відношення до емоційної сфери і механізмів пам’яті. При цьому тривалість вживання і доза алкоголю, необхідні для розвитку характерних ознак синдрому відміни, суттєво різняться у різних пацієнтів. Досить часто абстинентний синдром виникає внаслідок інтеркурентних соматичних розладів, що супроводжуються госпіталізацією в загальносоматичний стаціонар, що суттєво ускладнює перебіг та лікування основного захворювання. 

Виразність синдрому відміни залежить від кількості спожитого алкоголю і ступеню інтоксикації. Типові домішки (метанол, компоненти сивушних масел, альдегіди і ефіри) у концентраціях, типових для алкогольних напоїв, які отримують з ректифікованого етилового спирту (горілка), особливо не впливають на перебіг синдрому відміни. Деякі алкогольні напої, виготовлені шляхом дистиляції (коньяк, віскі, самогон), де має місце надмірно велика кількість контрафактних домішок, обважнюють синдром відміни. 

Характер синдрому відміни у різних осіб після прийому однакової дози етанолу відрізняється, що пов’язано з етнічними, віковими та індивідуальними особливостями метаболізму алкоголю, які визначають інтенсивність процесів окиснення ацетальдегіду в печінці. З віком тяжкість синдрому відміни збільшується. Головний біль і шлунковокишкові розлади, характерні для маніфестних форм синдрому відміни. У літніх хворих переважають психопатологічні симптоми — напруженість, почуття провини, тривожність. Виділяють наступні клініко-психопатологічні складові стану відміни алкоголю: 

Нейровегетативний — основний кінічний варіант, на базі якого формуються всі ймовірні варіанти синдрому; супроводжується порушенням сну, астенією, млявістю, пітливістю, поганим апетитом, спрагою, сухістю в роті, підвищенням або зниженням артеріального тиску, тахікардією, тремором пальців рук. Церебральний — виникає, коли до нейровегетативного компонента приєднується сильний головний біль із нудотою, запамороченням, гіперакузією, різким здригуванням, непритомністю, епілептиформними нападами. 

Вісцеральний (соматичний) варіант виникає, коли до нейровегетативної складової приєднуються такі розлади, як болісність в ділянці живота, нудота, блювання, метеоризм, діарея, субіктеричність склер, стенокардія, серцева аритмія, задишка. 

Психопатологічний варіант включає такі порушення, як тривога, страх, пригніченість, дисфорії, суїцидальні думки і поведінка, ідеї відносин та винності, тотальне безсоння, гіпногогічні галюцинації, слухові і зорові ілюзорні обмани, «тематичні» сновидіння, просоночні стани з тимчасовою дезорієнтацією у навколишньому. Перераховані вище розлади можуть зустрічатися в осіб, що страждають на алкогольну залежністю і перебувають у похмільному стані. Виразність клінічних проявів, їх важкість безпосередньо пов’язані із соматоневрологічним станом організму, а також тривалістю постійної алкоголізації. Узагальнюючи сказане, слід зазначити, що стан відміни формують дві основні складові — нозологічно облігатна група ознак патологічного потягу до алкоголю і різноманітні факультативні, вторинні розлади. Зазначені феномени виникають у результаті токсичного впливу алкоголю в комбінації з іншими патогенними факторами, які визначають індивідуальну картину алкогольного абстинентного синдрому. 

У важких випадках можуть розвиватися алкогольний делірій («біла гарячка») і судорожні припадки («алкогольна епілепсія»). Тривалість другої стадії алкогольної залежності 5–15 років. 

Третя стадія алкогольної залежності

Клінічно також виражається трьома синдромами, але вже іншої якості. 

Синдром зміненої реактивності представлений, поряд з можливим систематичним пияцтвом, тяжкими запійними формами пияцтва. Протягом запою з кожним днем падає витривалість до алкоголю. Запої закінчуються станом різкої фізичної слабкості, неможливістю продовжувати пияцтва; алкоголь перестає виявляти стимулюючу дію, а лише тонізує, вирівнює стан. Поза сп’янінням, на цій стадії хворі перебувають у стані анергії, толерантність прогресивно знижується, часто виявляючись нижче початкової, фізіологічної. 

Синдроми психічної й фізичної залежності представлені потребою у психічному і фізичному комфорті винятково в стані інтоксикації, поза сп’янінням хворі в третій стадії звичайно непрацездатні. Обсесивний потяг проявляється лише в ремісіях, у періоді зловживання він перекривається більш інтенсивним і яскравим у картині хвороби потягом компульсивного характеру. Відбувається стрімка психопатизація особистості, виявляються симптоми наступаючої деменції, що свідчить про формування алкогольної енцефалопатії. Психічні розлади, крім деменції, представлені афективною патологією, тривалими дисфоріями, тяжкими депресіями. Синдром відміни в третій стадії хвороби визначає анергічний стан з непередбачуваними серцевими і судинними колапсами, судорожними пароксизмами, психотичними включеннями, болісними нападами, печінковими і панкреатичними комами (наслідками інтоксикації). 

Алкогольна деградація проявляється характерними змінами особистості, коли втрачається емоційна прихильність, хворі стають байдужими до близьких, зневажають моральні та етичні принципи, не дотримуються елементарних правил поведінки в соціумі. Критичні здатності втрачаються, поряд з пасивністю, млявістю відзначаються періоди ейфорії в комбінації з грубим цинізмом, алкогольною пустотливістю і розгальмуванням.
Наркологічний центр «Авіценна» має більш, ніж 30 років досвіду і лікуванні залежностей, тому ми гарантуємо кваліфіковану допомогу. Звертайтеся за телефонами: (050) 777 63 18, (063) 419 90 10, (067) 943 37 29.