Що слід знати про нирки - головний фільтр нашого тіла

Основні функції нирок

Нирки виконують одну з найважливіших ролей у підтримці здоров’я людини, оскільки вони відповідальні за фільтрацію крові та підтримання хімічної рівноваги в організмі. У середньому кожна нирка людини містить близько мільйона нефронів — дрібних структурних одиниць, які виконують процеси очищення крові, регуляції рідини і електролітів, а також контролюють низку інших важливих функцій.

Одна з основних функцій нирок — фільтрація крові. Кожну хвилину через нирки проходить приблизно 20% загального обсягу крові, що перекачується серцем. Нефрони вилучають із крові продукти метаболізму, зокрема сечовину та креатинін, а також інші токсичні речовини, що утворюються під час травлення або надходять із зовнішнього середовища, наприклад, ліки чи харчові добавки. Всі ці продукти виводяться з організму разом із сечею, що дозволяє запобігти накопиченню токсинів у крові та забезпечити нормальну роботу інших органів.

Крім того, нирки відіграють важливу роль у регуляції водного балансу. Вони здатні адаптуватися до різних умов і змін у тілі, регулюючи кількість води, що виводиться або зберігається. Наприклад, коли організм зневоднений, нирки утримують більше води, зменшуючи обсяг сечі та роблячи її більш концентрованою. Це особливо важливо для підтримки нормальної роботи клітин і тканин, які залежать від належного рівня гідратації.

Баланс електролітів — це ще одна ключова функція нирок. Електроліти, такі як натрій, калій, кальцій, магній та фосфат, повинні бути в правильних пропорціях, щоб забезпечити стабільність внутрішнього середовища організму. Нирки ретельно контролюють ці рівні, вилучаючи надлишки електролітів або утримуючи їх за необхідності. Порушення балансу електролітів може призвести до серйозних ускладнень, таких як аритмії, м’язові спазми або навіть зупинка серця.

Окрім цього, нирки активно беруть участь у регуляції артеріального тиску. Вони виділяють гормон ренін, який ініціює каскад реакцій, що впливає на звуження судин та утримання натрію. Цей механізм дозволяє підтримувати нормальний рівень тиску у кровоносній системі, що є критично важливим для запобігання серцево-судинним захворюванням. Якщо тиск занадто низький або високий, це може призвести до серйозних ускладнень, зокрема ниркової недостатності.

Не менш важливою є гормональна функція нирок. Нирки продукують гормон еритропоетин, який стимулює утворення еритроцитів (червоних кров’яних тілець) у кістковому мозку. Це забезпечує необхідний рівень кисню в крові, що є важливим для життєдіяльності клітин і тканин. Недостатня кількість еритропоетину може призвести до анемії, а це, у свою чергу, може погіршити загальний стан здоров’я, викликаючи втому, слабкість та інші симптоми.

Нарешті, нирки беруть участь у вітамінному обміні. Вони перетворюють вітамін D у його активну форму, що необхідна для засвоєння кальцію з їжі. Це важливо для здоров’я кісток і зубів, а також для запобігання остеопорозу.

Таким чином, нирки не тільки виводять відходи з організму, але й підтримують баланс рідини та електролітів, регулюють артеріальний тиск, стимулюють виробництво червоних кров’яних тілець і беруть участь у метаболізмі вітаміну D. Всі ці функції є критичними для підтримки здоров’я, і будь-яке порушення їх роботи може мати серйозні наслідки для організму.

Порушення функцій нирок

Незважаючи на їх важливу роль у підтримці життєдіяльності організму, нирки можуть стати вразливими до різноманітних патологічних станів, які порушують їх нормальне функціонування. Захворювання нирок часто залишаються непоміченими на ранніх стадіях, оскільки симптоми можуть проявлятися поступово або бути малопомітними. Однією з найбільших проблем є те, що порушення функцій нирок часто призводять до накопичення токсинів у крові, що може мати серйозні наслідки для здоров’я людини.

Одне з найнебезпечніших порушень — це гостра ниркова недостатність. Це стан, при якому нирки раптово втрачають здатність виконувати свої функції. Причинами гострої ниркової недостатності можуть бути шокові стани (наприклад, через масивну крововтрату або інфекцію), отруєння, важкі травми, а також обструкція (перекриття) сечових шляхів каменями або пухлинами. Гостра ниркова недостатність може розвиватися за кілька годин або днів, і без належної медичної допомоги цей стан може стати небезпечним для життя. Однак, при своєчасному лікуванні та усуненні основної причини, функція нирок може бути частково або повністю відновлена.

Інше поширене захворювання — це хронічна хвороба нирок (ХХН). Ця патологія розвивається поступово, іноді протягом багатьох років, і може бути результатом різних факторів, таких як діабет, артеріальна гіпертензія, хронічні інфекції нирок або генетичні захворювання. У хронічній хворобі нирки втрачають свою здатність ефективно фільтрувати кров, що призводить до поступового накопичення токсинів і порушення рівня електролітів в організмі. Пацієнти з хронічною хворобою нирок часто страждають від таких симптомів, як постійна втома, набряки, зміни в сечовипусканні, високий артеріальний тиск і порушення апетиту.

Хронічна хвороба нирок має п’ять стадій, залежно від того, наскільки порушена функція нирок. Остання, п’ята стадія називається термінальною нирковою недостатністю, коли нирки втрачають понад 90% своєї функції. На цій стадії без штучної фільтрації крові (діалізу) або трансплантації нирки людина не може вижити. Проте захворювання на ранніх стадіях можна контролювати за допомогою медикаментозної терапії, дієти та зміни способу життя.

Варто також згадати про полікістоз нирок — це генетичне захворювання, при якому в нирках формуються численні кісти, що поступово порушують їх роботу. Полікістоз може призводити до хронічної хвороби нирок і, в кінцевому рахунку, до ниркової недостатності.

Гломерулонефрит — це запальне захворювання, яке уражає фільтраційні одиниці нирок — гломерули. Це порушення може бути викликане інфекціями, аутоімунними захворюваннями або токсинами і часто супроводжується набряками, гематурією (кров’ю в сечі) та підвищенням артеріального тиску. У деяких випадках гломерулонефрит може призвести до розвитку хронічної хвороби нирок.

Інфекції сечовивідних шляхів, такі як пієлонефрит, також можуть негативно впливати на функцію нирок. Хоча ці інфекції часто є зворотними, якщо їх вчасно лікувати, вони можуть призводити до утворення рубців у нирках та стати причиною хронічних проблем із нирками, якщо лікування є недостатнім або запізнілим.

Усі ці порушення можуть мати серйозні наслідки для здоров’я, якщо їх не лікувати належним чином. Важливо звертати увагу на будь-які зміни в самопочутті, що можуть свідчити про порушення функцій нирок, такі як втома, зміни в частоті сечовипускання, набряки або біль у попереку. Раннє виявлення захворювань нирок дає можливість зупинити або уповільнити їх прогресування, уникнути діалізу та інших інвазивних процедур.

Методи лікування захворювань нирок

Лікування захворювань нирок залежить від стадії хвороби, її причин та загального стану пацієнта. Методи можуть варіюватися від медикаментозної терапії та корекції способу життя до складніших процедур, таких як діаліз або трансплантація нирки. Мета лікування — зупинити прогресування хвороби, зменшити симптоми та зберегти або, якщо можливо, відновити функцію нирок.

1. Медикаментозна терапія

На ранніх стадіях хронічної хвороби нирок та при гострих станах медикаменти можуть допомогти стабілізувати стан пацієнта та знизити навантаження на нирки. Зазвичай лікарі призначають кілька груп препаратів, що сприяють збереженню функції нирок та запобігають розвитку ускладнень:

• Гіпотензивні засоби: для контролю артеріального тиску, оскільки високий тиск може пошкоджувати нирки. Препарати, такі як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА), не лише знижують тиск, а й мають протективний ефект на нирки.
• Діуретики: використовуються для зменшення набряків і підтримки водно-сольового балансу. Вони допомагають виводити надлишкову рідину з організму, що знижує навантаження на серце та нирки.
• Препарати для корекції електролітного балансу: при порушеннях рівня натрію, калію або фосфатів використовуються відповідні ліки, щоб нормалізувати їх концентрації в крові.
• Еритропоетин: пацієнтам з нирковою анемією призначають синтетичний еритропоетин для стимуляції утворення червоних кров’яних тілець.
• Фосфатзв’язуючі препарати: для зниження рівня фосфатів у крові, які можуть підвищуватись через зниження ниркової функції.

Медикаментозне лікування часто супроводжується ретельним контролем лабораторних показників, таких як рівні креатиніну, сечовини, електролітів та інші.

2. Дієта та здоровий спосіб життя

Корекція харчування та способу життя є критично важливою частиною лікування хвороб нирок. Спеціальна дієта допомагає зменшити навантаження на нирки та уникнути накопичення токсинів. Основні принципи дієти включають:

• Обмеження білків: споживання білків має бути помірним, щоб уникнути надмірного утворення азотистих відходів, які нирки не можуть ефективно вивести.
• Контроль солі: зменшення кількості солі в раціоні допомагає знизити артеріальний тиск та зменшити набряки.
• Обмеження фосфатів і калію: деякі продукти, такі як молочні вироби, горіхи, шоколад, банани, картопля, можуть містити високі рівні фосфору та калію, що небезпечно при порушеній функції нирок.
• Підтримання гідратації: хоча пиття рідини є важливим, при захворюваннях нирок часто рекомендується контролювати кількість рідини, щоб уникнути перевантаження організму.

Також рекомендується відмовитися від шкідливих звичок, таких як куріння та вживання алкоголю, а також підтримувати здорову вагу та фізичну активність.

3. Діаліз

На пізніх стадіях ниркової недостатності, коли функція нирок серйозно порушена і медикаменти вже не можуть підтримувати їх роботу, необхідно застосовувати діаліз — метод штучного очищення крові. Існує два основних види діалізу: гемодіаліз та перитонеальний діаліз. Про них ми поговоримо детальніше в наступному розділі.

4. Трансплантація нирки

Трансплантація нирки є найефективнішим способом лікування термінальної стадії ниркової недостатності. Вона передбачає пересадку здорової нирки від донора пацієнту, що дозволяє відновити нормальну функцію органу. Донорами можуть бути як родичі, так і сторонні особи, які є сумісними за імунологічними параметрами. Трансплантація значно покращує якість життя пацієнта і позбавляє від необхідності постійного проведення діалізу.

Однак, операція трансплантації потребує ретельної підготовки та післяопераційного контролю. Пацієнтам необхідно приймати імунодепресанти протягом усього життя, щоб уникнути відторгнення пересадженої нирки.

Таким чином, лікування захворювань нирок є комплексним і вимагає індивідуального підходу, що залежить від ступеня ураження нирок, загального стану пацієнта та наявності супутніх захворювань.