Причини зниження слуху у дорослих та методи їх вирішення

Дослідники вважають, що протягом наступних тридцяти років кожен десятий мешканець землі втратить слух. Статистично доведена сучасна тенденція: більшість людей, що мають порушення слуху, проживають у країнах з середнім та низькім рівнем доходу. За допомогою органів чуття відбувається взаємодія з навколишнім світом. Більшість пильно слідкує за гостротою зору, але нехтує недочуванням. Завчасно зроблена аудіометрія допоможе вирішити таку проблему якнайшвидше та з найменшими втратами. Це дослідження проводиться у навушниках, спеціальний апарат подає сигнали різної частоти до кожного вуха окремо, а пацієнт повідомляє про них лікарю. Отримані діагностичні тести відображає графік - аудіограма, яка стає візуальним відображенням слухових здібностей пацієнта.

Причина, з-за якої втрачена гострота слуху, може бути вродженою та набутою. В обох групах варто виділити ті діагнози, що зустрічаються найчастіше.

Вроджені:

• важкі інфекції, перенесені під час вагітності (краснуха або сифіліс та деякі інші);
• інтранатальна асфіксія;
• зловживання або надмірні дози діуретиків, аміноглікозидів, цитоксичних та протималярійних засобів;
• низька маса тіла та жовтяниця новонароджених.

Набуті:

• ускладнені важкі інфекційні захворювання (до прикладу, епідемічний паротит та менінгіт);
• важка травма голови або локальна травма вуха;
• ексудативний отит та інші хронічні інфекції;
• почутий надмірний звук;
• дегенерація сенсорних клітин;
• стороннє тіло у слуховому проході;
• побічні ефекти від використання медпрепаратів, що застосовуються для лікування раку або малярії.

Призначена діагностика визначає ступінь втрати слуху яку, своєю чергою, поділяють на сенсоневральну та кондуктивну, або з ознаками обох. Перша названа виникає коли спотворюються здатність барабанної перетинки  перетворювати звуки у вібрації. Захворювання даної етимології досліджує імпедансометрія за допомогою визначення локації та характеру порушення. Дослідження надає повну оцінку стану слухової труби, равлика, лицьових та слухових нервів та середнього вуха. В залежності від отриманих результатів лікар може призначити додаткові методи обстеження.

Сенсоневральна вада слуху виникає при ураженнях слухового нерва, які спотворюють або унеможливлюють конверсію звукової механічної хвилі у нейроелектричний сигнал. Природу таких патологій досліджує аудіограма, що вимірює гостроту слуху та формує результати у вигляді графіку.

Найчастіше людина втрачає слух поступово і не помічає цього. В зоні особливо ризику знаходяться особи, що за видом діяльності перебувають у надмірно гучному середовищі. Але і в цьому випадку посилення симптомів відбувається на останніх етапах розвитку захворювання. Як правило, на початку пацієнт не помічає спотворень звуків, а виникаючим непорозумінням не приділяє потрібної уваги. Коли захворювання набуває піку свого розвитку корекція стає ускладненою і може знадобитися така компенсація, як слуховий апарат, або кохлеарний імплант.

Ігнорування симптоматики пов’язане зі здатністю мозку компенсувати прогалини, що приводить до підвищених навантажень, які надалі перетворюються на втрату фокусування та розумову втому. Кожній дорослій особі, що перебуває під середніми щоденними навантаженнями, варто перевіряти власний слух кожні п’ять років, аби випередити незворотні зміни та виправити утворювані патології за допомогою медикаментозного лікування.